10 клас
укр. літ
Тема. Павло Тичина. Збірка "Сонячні кларнети" - подія європейського масштабу

Опрацювати критику с. 269-271



 

Після виходу у світ першої — дебютної — збірки поезій Тичини „Сонячні кларнети” його почали називати князем поетів. Книга вразила сучасників письменника незвичайним небесним звучанням, неповторною ритмікою і оригінальною образністю. Кожен рядок збірки підтверджував, що в українську літературу прийшов геніальний поет.

Сучасний літературознавець С. Гальченко переконано стверджує: „Творча особистість Павла Григоровича Тичини була багатогранною і складною. Він належав до тих великих талантів, які, за словами самого поета, не „замикаються в магічні кола”, а дослухаються до голосу людства. його поетичні твори в перші пореволюційні роки викликали не тільки захоплення, але й заздрість і навіть озлобленість деяких читачів та соратників по перу”. Дійсно, рання творчість Тичини — унікальне явище в історії національної культури, подія європейського масштабу.

         Читати виразно поезії

Ви знаєте, як липа шелестить
У місячні весняні ночі? —
Кохана спить, кохана спить,
Піди збуди, цілуй їй очі,
Кохана спить...
Ви чули ж бо: так липа шелестить.
Ви знаєте, як сплять старі гаї? —
Вони все бачать крізь тумани.
Ось місяць, зорі, солов'ї...
"Я твій",— десь чують дідугани.
А солов'ї!..
Та ви вже знаєте, як сплять гаї!

1911

Молодий я, молодий,
Повний сили та одваги,
Гей, життя, виходь на бій, —
Пожартуєм для розваги!

Гей, життя, ставай, тремти!
Дай я з тебе посміюся.
Хто сміліший: я чи ти —
Подивлюся, подивлюся.

Горе?.. біль? — як жарт мине.
Скільки сили молодої!
Чи ж моя рука здригне,
Що йде битись без озброї?

Ой скажіть мені, скажіть,
Любі мої сестри, браття:
Що в житті вас так гнітить?
Чом нема у вас завзяття?

Там, де всесвіт я стягну,
Де від болю шаленію, —
Там ніяк я не збагну,
Вас ніяк не розумію.

Молодий я, молодий,
Повний сили та одваги,
Гей, життя, виходь на бій, —
Пожартуєм для розваги!

1911

Душа моя — послухай! —
Як яблуня в цвіту.
Моє життя, — кохана, —
Мов срібнотканий сон.

Життя моє — молитва
Всевладниці Красі,
Горіння — розцвітання
В огні квіток-думок.

Я стежу за хмарками,
Ловлю їх світлий сум.
Ах, серце ж те все в пісню
Чудову переллє!

Як ніч розкриє книгу —
Я радо йду в свій храм.
А в нім лиш зорі, зорі,
А в нім поля, поля…

Мов жрець, той жрець — послухай! —
Молюсь, горю в огні.
Бо на душі, — кохана, —
Одно: люблю, люблю…

1915