7 клас
Укр. літ
Тема. Література рідного краю. Павло Глазовий.    




Як ми з кумом вареники варили, Павло Глазовий, гумореска (ВІДЕО)

ВИРАЗНО ЧИТАТИ

Копієчка

Прийшла в гості до невістки
Сердита свекруха.
Сидить, бурчить, набридає,
Як осіння муха.
— Ой, невдале, невісточко,
У тебе дитятко.
Якесь воно вовкувате,
Німе, як телятко.
Вже ж йому десятий місяць,
А ще не балака.
Даю йому копієчку —
Воно каже: «кака»!
А невістка відказує:
— Чого ж дивуваться?
Хто ж тепер вам за копійку
Скаже, що ви цяця?

Книголюб
Чоловік у книгах рився
Зранку й до обіду.
Жінка вийшла із квартири
Й мовила сусіду:
— Ти в пивну не клич Івана,
Він за ум узявся.
Все читає та читає,
Книгами обклався.
А сусід собі подумав:
— Значить, все в порядку.
Не збрехав, що десь у книзі
Заховав десятку...


Звідки гроші у студента
Студент каже товаришу:
— В тебе три костюми.
Звідки маєш стільки грошей?
Це ж великі суми.
А товариш посміхнувся,
Глянув хитрувато:
— Не дивуйся, любий друже,
Я пишу багато.
— Що ж ти пишеш? Вірші, прозу?
І шлеш у журнали?
— Та ні, листи батькам пишу,
Щоб грошей прислали.

10 клас
Укр. літ
Тема. Література рідного краю. Микола Вінграновський


Подія дня. Микола Вінграновський (ВІДЕО)





        Виразно читати поезію 

Але було вже пізно мальвам,
І літові, і ластівкам,
Лиш далечінь синьоблагальна
Когось благала: не пускай!..

Але — прощалось. Вітром-листом
Чи по тобі, чи по мені.
Пустилось берега все чисто —
Одна розлука на коні.

Давно своїм вирлатим оком
Нас приглядав вирлатий час,
І маємо: оце глибоко,
А це ось мілко поміж нас…

Я знаю: соняшники карі,
І карий грім у гримині,
Та чемодан у автокарі,
І ти, як свічка, в далині.

1975

10 клас
Укр. мова
Тема. Узагальнення і систематизація вивченого. Орфографія

 





Фонетика. Орфографія. (ВІДЕО)


                                Опрацюйте, будь ласка, основні правила

Чергування е з и

Ненаголошені [е] та [и] у вимові іноді сплутуються між собою: ни^ести (нести), ди^етина (дитина).

Звук [е] чергується з [и] у випадках:

• коли деякі дієслівні корені, у яких знаходиться [е], поєднуються з суфіксом -а- (терти - стирати, простерти - простирати, вмерти - вмирати);
• у словах стелити- застилати, кляну- проклинати.

Буква е пишеться:

• якщо при змінюванні неясний звук випадає (серпень - серпня; шевця- швець); виняток: деякі дієслівні корені, у яких випадає ненаголошений [и]: проривати- прорву, починати- почну;
• якщо при змінюванні неясний звук чергується з [i]: скатірть- скатірка, летіти- літати; виняток: крім слів, у яких [і] чергується з [и] (дитина- діти, звисати- звіситися);
• в сполученнях -ере-, -еле- (перейти, передгір’я, береза); але на межі кореня і суфікса може також бути сполучення -ери-, -ели- (великий- вел+икий; перина- пер+ина).

Буква и пишеться у відкритих складах -ри-, -ли- (гриміти, тривога, глитати, криниця).

Перевірити вірне написання букв е та и можна наголосом (велич - великий, непримирений - мир, шести - шестеро).

Втім, у деяких словах (переважно іншомовних) написання перевірити ніяк неможливо. Ці слова треба просто запам’ятати:

апельсин, бензин, бетон, декада, делегат, демократія, директор, диригент, колектив, кишеня, левада, легенда, леміш, лимон, математика, медаль, минуле, пенал, ремонт, рецепт, тепер, тремтіти, чекати та ін.

Чергування і з іншими голосними

В основах багатьох українських слів звук [і] непостійний. Він, як правило, виникає на місці інших голосних внаслідок чергування.

Звук [і] з’являється на місці [о] та [е] переважно в закритому складі: школа- шкіл, прозивати- прізвище, джмеля- джміль, перо- пір’я.

Іноді [і] на місці [о], [е] виступає і у відкритому складі: печі- запічок, вози- візок, промені- промінець, випромінювати.

Звук [і] з’являється на місці [е] перед наступним складом з суфіксом -а- або -ува- в коренях ряду дієслів: підперезати- підперізувати, плескати- запліскувати, стерегти- остерігати, текти- протікати, защепнути- защіпати, летіти- літати, берегти- зберігати.

У словах діти (дітина), сідати (сидіти), звіситися (звисати) і зліпитися (злипатися) звук [і] чергується з [и].

Правопис і та и в основах українських слів

Написання і та и в сумнівних випадках наголосом не перевіряється. Потрібно знати правила вживання цих букв, які різні для українських та іншомовних слів.

Буква і в основах українських слів пишеться:

• якщо [і] чергується з [о] або [е] (гірський- гора, камінь- каменя; шість- шести, підпірка- підпора; але: кит- кита, хибний- хиба);
• на початку слова (ім'я, інший, істина).

Буква и пишеться:

• у словах з -ий-: шия, чий, вий, пий, ший;
• у відкритих складах -ри-, -ли- (гриміти, дрижати, тривога, крихітний);
• у слові щиголь.

Правопис і та и у префіксах українських слів

Букви і, и у префіксах пишуться за загальними правилами.

Префікси від-, під-, а також прі- (вживається лише в трьох словах: прізвисько, прізвище, прірва) пишуться завжди з буквою і: відкрито, підпалити, прізвище.

Звук [і] в них з'явився на місці колишнього [о] (відхилити- одхилити, прірва- прорвати).

Префікси ви-, при- завжди пишуться з и: прикрашати, вибір, привабливий.

Префікси з кінцевим приголосним перед двома або більше кореневими приголосними у кінці одержують голосний і: розібрати, відімкнути, обігнати.

Правопис і та и в основах іншомовних слів

У написанні і, и, як вже було сказано, треба чітко розрізняти українські та іншомовні слова, тому що ці букви в них пишуться за зовсім різними правилами.

Крім того, є різниця в написанні і та и у власних і загальних іншомовних назвах.

В основах власних іншомовних назв (та похідних від них) майже завжди пишеться і: Вашінгтон, Аргентіна, Чікаго, алжірець, Бразілія, Шіллер, Дідро, Чінгісхан.

Як виняток, буква и пишеться у таких географічних назвах і похідних від них:

Арктика, Антарктида, Атлантида, Америка, Африка, Рига, Британія, Париж, Рим, Єгипет, Палестина, Єрусалим, Пакистан.

Ці слова треба запам'ятати.

В основах загальних іншомовних слів теж пишеться буква і: кіно, вітамін, гірлянда, хімік, радіо, індустрія.

Але так відбувається не завжди.

Після дев'яти букв д, т, з, с, ц, ч, ш, ж, р перед наступним приголосним (крім й) пишеться и: шифер, пріоритет, режим, цирк, таксист.

Як виняток, буква и також пишеться:

• у давно запозичених словах (спирт, шпиталь, миля, християнство, мигдаль);
• у словах, запозичених із східних мов (кизил, кинджал, башкир, калмик, киргиз, кисет).

Приголосні у кінці префіксів

Кінцеві дзвінкі приголосні в префіксах перед глухими, особливо при швідкій вимові, можуть оглушуватися. На письмі, проте, ці зміни не завжди позначаються: безпека [беспека], зсунути [ссунути], розчин [рошчин].

У кінці префіксів роз-, без, незалежно від вимови, завжди пишеться буква з: безхмарний [бесхмарний], розчистити [рошчистити], розжарити [рожжарити], розписка [росписка].

Так само в кінці префіксів від-, од-, над-, під- завжди пишеться буква д: одкинути, надколоти, відпустити, підпис.

Виняток становить префікс з-, який пишеться перед більшістю приголосних, незалежно від вимови: зсунути [ссунути], зшити [шшити], зжати [жжати].

Але перед к, ф, п, т, ф префікс з- змінюється на с-: спідлоба, сформувати, схил, скинути, стерти.

Чергування приголосних

Іноді при змінюванні або творенні слів замість одного звука з'являється інший, тобто відбувається чергування звуків.

Найпоширеніші такі чергування приголосних:

приголосні	приклади
[к] - [ц] - [ч]	рука- руці- рученька
[г] - [з] - [ж]	нога- нозі- ніженька
[х] - [с] - [ш]	вухо- у вусі- вушенько

У дієслівних основах чергуються, крім того, ще такі приголосні:

приголосні	приклади
[т] - [ч]	летіти- лечу
[д] - [дж]	сидіти- сиджу

По іншому ці приголосні не чергуються: не може, напр., звук [г] чи [з] змінитися на [ш] або [ч] і т.д.

Проте в деяких словах як виняток ця закономірність порушується- в них замість чн вимовляється і пишеться шн: мірошник, сердешний, рушниця, рушник, двурушник, торішній, хоч ці слова походять відповідно від слів мірка, серце, рука, торік.

Пропоную закріпити правила!!!

Тестові завдання до теми "Орфографія"

(ТИСНИ ТУТ↑)

11 клас
Укр. літ
Тема. Марія Матіос. "Майже ніколи не навпаки" - сімейна сага в новелах. Міфологічні витоки в романі. Біблійні алюзії, їх роль. Особливості оповіді й характеротворення  




"Майже ніколи не навпаки" Марії Матіос (ВІДЕО)


 


Майже ніколи не навпаки Матіос Марія
(ЧИТАТИ ПОВНИЙ ТЕКСТ↑)

11 клас
Укр. мова
Тема. Техніка мовлення. Тональність виступу



Опрацювати теорію с. 81-82
Вправи 195, 196  (УСНО)
Вправа 200 (підготувати презентацію) 

Техніка мовлення - невід'ємна частина мистецтва звучної мови, ораторського мистецтва. І коли йдеться про неї, зважають не тільки на "техніцизм", "віртуозність", а й на технічні павички, без яких ораторського мистецтва не існує.

В понятті "техніка мовлення" відбиваються три відносно самостійні проблеми:

• володіння голосом,
• інтонування,
• управління аудиторією.

Техніка мовлення у вузькому сенсі складається з трьох аспектів:

• дикції,
• дихання,
• голосу (практично вони неподільні).

Будова мовного апарата, властивості голосу людини, мовне дихання, артикуляція звуків, дикція, логічна пауза і логічний наголос, інтонація, мовні ноти, гігієна голосу оратора, особливості виступу перед великими і малими аудиторіями - це основні поняття, що вивчаються у техніці мовлення.

Дикція у перекладі означає "вимова" (лат. dicere - вимовляти; dictio - вимова), а під бездоганною дикцією вважається правильна, чітка вимова кожного голосного і приголосного звуків окремо, а також слів і речень в цілому. Виразна вимова для оратора є обов'язковою, бо її недосконалість заважає сприйняттю та розумінню сутності "озвученої" промови.

Робота над диханням складається з того, щоб правильним способом знайти найбільш прийнятний, здоровий тип дихання, який сприяє подоланню технічних мовних вад, що трапляються у промовців.

Найскладнішою є робота над голосом, так звана постановка голосу, під якою розуміється найповніший і всебічний розвиток голосових даних, таких, як збільшення обсягу діапазону голосу, розвиток сили, звучності, гнучкості голосу. Спеціальні вправи допоможуть позбутися очевидних голосових вад (гугнявість, горловий звук тощо).

Голос має деякі ознаки:

• силу звуку,
• висоту тону,
• тембр.

Всі ці якості голосу неважко відшукати в будь-якій промові, що виголошується, їх наявність пояснюється самою природою, будовою і функцією мовного апарата людини.

Але в публічному виступі звучність голосу, його тембр, висота тону свідомо використовуються оратором як засоби мовної виразності, як засоби впливу на слухачів. Тому оратор звертає увагу не тільки на фізіологічні, але й на психологічні основи зміни звучності мови, висоти і забарвлення голосу. Що ж може бути психологічним фундаментом переконливого, виразного, вільного та природного мовлення? До нього можна віднести впевненість у собі. Чітке розуміння мети промови, вільне володіння матеріалом (знання предмета розмови) завжди викликають піднесеність, особливий емоційний стан - все це теж впливає на звучність голосу, надає йому певного забарвлення.

Є певні вимоги до голосу оратора, вони зводяться до конкретних основних голосових якостей. Цими якостями є:

• сила голосу - рівень гучності й волі звучання;
• діапазон - зміна висотного звучання від найнижчих до найвищих звуків, тонів; поняття "діапазон" включає в себе об'єм, сукупність всіх звуків різної висоти, доступних людському голосу. Складовою частиною цього поняття є - "регістр" - частина звукоряду, ряд сусідніх звуків, об'єднаних тембром. Існує три регістри: високий, середній, нижній. Яскравою є мова, коли оратор володіє широким діапазоном - у трьох регістрах.
• рухомість, гнучкість - швидка зміна за силою, тембром і темпом;
• польотність - здатність голосу заповнювати весь простір того приміщення, в якому він звучить, що дає можливість почути оратора в будь-якій точці приміщення;
• благозвучність - приємність.

7 клас
Укр. літ
Тема. Література рідного краю. Павло Глазовий

Павло Прокопович Глазовий - Народився 30 серпня 1922 року в селі Новоскелюватка (нині Казанківського району, Миколаївської області) в сім'ї хлібороба. Вчився у Новомосковській педагогічній школі на Дніпропетровщині. Після закінчення педагогічної школи у 1940 році був призваний служити в армії. Учасник німецько-радянської війни.

Після війни навчався в Криворізькому педагогічному інституті, де його запримітив Остап Вишня. Письменник почав опікуватися подальшою долею талановитого юнака, подбав про те, щоб його перевели навчатися у Київ. 1950 року закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту імені О. М. Горького. У 1950–1961 роках — заступник головного редактора журналу «Перець», згодом заступник головного редактора журналу «Мистецтво».

Могила Павла Глазового
Жив у Києві на вулиці Льва Толстого, 25. Помер 29 жовтня 2004 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 49б).

Прогноз погоди

Рада була, радесенька бабуся Федора,

Як їй радіо у хату провели учора.

Увечері репродуктор мовив громогласно:

— Завтра опадів не буде, сухо буде, ясно...—

Баба встала пораненьку, вийшла на подвір'я

І розклала на ряднині, щоб сушилось, пір'я.

Сонце встало, як умите, йде все вище й вище.

Раптом дощ як уперіщить, вітер як засвище!

Підхопило пір'я з двору й потаскало вгору.

Це як громом оглушило стареньку Федору.

— А казало ж: без опадів...

А казало ж: сухо...—

Взяла вона репродуктор, як кота, за вухо,

Прив'язала до ломаки й вистромила з хати.

— Мокни і ти, окаянний, щоб знав, як брехати!

Батькова наука

Водить батько зоопарком

Хлопчика малого.

— Ти ж уважно придивляйся,

Поучає строго. —

Он двогорбий верблюдяра,

Корабель пустині.

Бач, у нього, дармоїда,

Два горби на спині.

Він до їжі як дорветься,

То вже не зіває:

Сам по горло нажереться

І в горби напхає.

О, дивися! Став на ноги,

До бар’єру суне...

Можеш, синку, дулю дати —

Ось побачиш, плюне!

А хлопчина рад старатись!

Роздражнив тварину,

Тицьнув дулю й заховався

Батькові за спину.

Як крутнеться та як плюне

Бісова худоба!

Заліпило батьку очі,

Заплювало лоба.

Батько хлопця смик за вухо,

Потім за волосся.

— Ну яке ж ти стерво, — каже, —

В кого ти вдалося?