7 клас
Укр. літ
Тема. Література рідного краю. Павло Глазовий

Павло Прокопович Глазовий - Народився 30 серпня 1922 року в селі Новоскелюватка (нині Казанківського району, Миколаївської області) в сім'ї хлібороба. Вчився у Новомосковській педагогічній школі на Дніпропетровщині. Після закінчення педагогічної школи у 1940 році був призваний служити в армії. Учасник німецько-радянської війни.

Після війни навчався в Криворізькому педагогічному інституті, де його запримітив Остап Вишня. Письменник почав опікуватися подальшою долею талановитого юнака, подбав про те, щоб його перевели навчатися у Київ. 1950 року закінчив філологічний факультет Київського педагогічного інституту імені О. М. Горького. У 1950–1961 роках — заступник головного редактора журналу «Перець», згодом заступник головного редактора журналу «Мистецтво».

Могила Павла Глазового
Жив у Києві на вулиці Льва Толстого, 25. Помер 29 жовтня 2004 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 49б).

Прогноз погоди

Рада була, радесенька бабуся Федора,

Як їй радіо у хату провели учора.

Увечері репродуктор мовив громогласно:

— Завтра опадів не буде, сухо буде, ясно...—

Баба встала пораненьку, вийшла на подвір'я

І розклала на ряднині, щоб сушилось, пір'я.

Сонце встало, як умите, йде все вище й вище.

Раптом дощ як уперіщить, вітер як засвище!

Підхопило пір'я з двору й потаскало вгору.

Це як громом оглушило стареньку Федору.

— А казало ж: без опадів...

А казало ж: сухо...—

Взяла вона репродуктор, як кота, за вухо,

Прив'язала до ломаки й вистромила з хати.

— Мокни і ти, окаянний, щоб знав, як брехати!

Батькова наука

Водить батько зоопарком

Хлопчика малого.

— Ти ж уважно придивляйся,

Поучає строго. —

Он двогорбий верблюдяра,

Корабель пустині.

Бач, у нього, дармоїда,

Два горби на спині.

Він до їжі як дорветься,

То вже не зіває:

Сам по горло нажереться

І в горби напхає.

О, дивися! Став на ноги,

До бар’єру суне...

Можеш, синку, дулю дати —

Ось побачиш, плюне!

А хлопчина рад старатись!

Роздражнив тварину,

Тицьнув дулю й заховався

Батькові за спину.

Як крутнеться та як плюне

Бісова худоба!

Заліпило батьку очі,

Заплювало лоба.

Батько хлопця смик за вухо,

Потім за волосся.

— Ну яке ж ти стерво, — каже, —

В кого ти вдалося?